Науковцям вдалося повторно відкрити одного з найрідкісніших птахів планети – синьоголового лорікета, який мешкає виключно на віддаленому індонезійському острові Буру. Папугу не вдавалося надійно зафіксувати протягом десятиліть, через що він вважався однією з найбільших орнітологічних загадок світу, пише The Independent.
Відкриття стало можливим завдяки експедиції, організованій місцевими альпіністами та міжнародною командою дослідників. Під час сходження на найвищу вершину острова вони помітили яскраво-зелених птахів із характерною синьою потилицею та помаранчевим дзьобом.
Дослідникам вдалося не лише сфотографувати рідкісних папуг, а й уперше записати їхні голоси. Під час експедиції було зафіксовано щонайменше дев’ять особин.
Синьоголовий лорікет є ендеміком острова Буру і не зустрічається більше ніде у світі. Вперше його описали ще у 1920-х роках на основі кількох зразків, після чого майже 90 років птах не потрапляв до поля зору науковців. Лише у 2014 році вдалося зробити єдину сучасну фотографію цього виду.
Фахівці давно припускали, що папуга не зник, а просто мешкає у важкодоступних високогірних районах. Саме ця гіпотеза зрештою підтвердилася. Район, де виявили лорікетів, розташований серед крутих вапнякових схилів і практично не має туристичних або дослідницьких маршрутів.
За словами директора програми Search for Lost Birds Джона Міттермаєра, пошуки птаха нагадували спробу знайти голку в копиці сіна.
“Коли шукаєш вид, який документували лише один раз за останнє століття, це здається майже безнадійною справою”, – зазначив дослідник.
Учасники експедиції розповідають, що працювали в надзвичайно складних умовах – серед гострих скель, густих лісів, стрімких урвищ і за відсутності джерел води. Втім, момент зустрічі з рідкісним птахом повністю виправдав усі зусилля.
Наразі синьоголовий лорікет має статус виду з недостатньою кількістю даних у Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи. У 2024 році його внесли до переліку так званих “втрачених видів”, які тривалий час не вдавалося знайти у природі.
Науковці наголошують, що повторне відкриття – лише перший крок. Тепер необхідно провести додаткові дослідження, щоб оцінити чисельність популяції та визначити можливі загрози для її існування.
