Протягом останніх 40 років українські атомні електростанції пройшли шлях від радянської системи до міжнародних стандартів безпеки. Історію цих змін розповіла Економічна правда у спецпроєкті до річниці чорнобильської катастрофи.
Аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 році стала першою ядерною катастрофою сьомого рівня за міжнародною шкалою INES і змусила переглянути підходи до безпеки атомної енергетики. У СРСР було удосконалено конструкцію реакторів та підготовку персоналу, а у 1988 році затверджено документ ОПБ-88, який закріпив принципи культури безпеки та глибокоешелонованого захисту.
Після здобуття незалежності Україна поступово відійшла від радянських підходів і почала гармонізувати нормативну базу з міжнародними стандартами. У 2000 році було ухвалено документ ОПБУ-2000, а у 2008 році – “Загальні положення безпеки атомних станцій” (НП 306.2.141-2008), гармонізовані зі стандартами МАГАТЕ.
На практиці ці зміни реалізуються, зокрема, на Рівненській АЕС у межах Комплексної програми підвищення безпеки енергоблоків, ухваленої українським урядом після аварії на АЕС Фукусіма у 2011 році.
“Програма передбачає 1295 заходів. Вона реалізовується з 2012 року і наразі понад 1100 заходів програми виконано. З 2014 року до фінансування цієї програми долучились ЄБРР та Євратом”, – розповідає директор РАЕС Тарас Ткач.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ станція адаптувала системи безпеки до нових ризиків, зокрема втрати зовнішнього електроживлення.
“Станом на 2022-й рік на боці України було два фактори: високий ступінь виконання згаданих постфукусімських заходів та реалізований проєкт диверсифікації ядерного палива із залученням компанії Westinghouse. Цей проєкт розпочинався як диверсифікація джерел постачання, а наразі забезпечив повний ухід від палива виробництва рф. Складно зараз навіть уявити, як би працювали атомні станції в умовах неможливості постачання ядерного палива із РФ”, – зазначає Ткач.
Для підвищення стійкості систем безпеки на РАЕС створено додаткові джерела живлення за участі Argonne National Laboratory.
“Після початку повномасштабного вторгнення Росії допомога з боку Argonne National Laboratory була суттєво розширена і охопила не лише науково-технічну сферу, а й практичне зміцнення інфраструктури безпеки українських АЕС. Зокрема, за цей період українські станції отримали мобільні дизель-генератори, було реалізовано проєкти із захисту трансформаторів від вибухів, надається підтримка щодо модернізації відкритих розподільчих установок. Крім того, надано підтримку АТ НАЕК Енергоатом у вдосконаленні протиаварійної документації та впровадженні компонентів, що виготовляються на власних виробничих потужностях АТ НАЕК Енергоатом”, – каже керівник міжнародних проєктів Argonne National Laboratory Ігор Боднар.
Крім того, на РАЕС впроваджено систему зовнішнього охолодження корпусу реактора за участі VUEZ та систему довготривалого відведення тепла розробки Westinghouse.
“Разом з додтовою системою довготривалого відведення тепла від реакторної установки розробки Westinghouse, яка впроваджується на Рівненській АЕС, ці системи cпільно здатні забезпечити цілісність третього та четвертого фізичних бар’єрів: контуру теплоносія та гермооболочки реакторної установки”, – розповідає Ткач.
За його словами, ці рішення стали можливими завдяки поєднанню міжнародної підтримки та переходу української атомної галузі до сучасних стандартів безпеки.
