Дослідники з Університету штату Мічигана дійшли несподіваного висновку: звичайні лабораторні рукавички можуть спотворювати дані про рівень мікропластику, створюючи хибне враження про його кількість у довкіллі, повідомляє Science Daily.
У центрі дослідження – нітрилові та латексні рукавички, які широко використовуються під час аналізу зразків повітря, води та ґрунту. Виявилося, що вони здатні залишати на лабораторному обладнанні частинки стеаратів – речовин, які не є пластиком, але дуже схожі на нього за хімічними властивостями.
Через це під час аналізу такі частинки можуть помилково ідентифікуватися як мікропластик, що призводить до значного завищення результатів. За словами авторів роботи, проблема не в самому існуванні мікропластику, а в тому, що його кількість може оцінюватися неточно.
Вчені виявили проблему під час аналізу повітряних зразків, коли показники мікропластику виявилися в тисячі разів вищими за очікувані. Після тривалого пошуку джерела забруднення дослідники встановили, що причиною стали саме рукавички. Навіть звичайний дотик до лабораторних поверхонь міг переносити тисячі частинок – у середньому близько 2000 хибних сигналів на квадратний міліметр.
Окремою проблемою стало те, що стеарати практично неможливо відрізнити від справжнього пластику навіть під мікроскопом – вони виглядають майже ідентично до поліетилену. Втім, дослідникам вдалося розробити методи, які дозволяють відфільтрувати такі хибні результати та переглянути попередні дані.
Водночас науковці зауважили, що попри можливе завищення показників, проблема мікропластику залишається серйозною. Навіть якщо реальні значення нижчі, сам факт його присутності в довкіллі викликає занепокоєння.
