олова ДСНС України Андрій Даник: «Чорнобиль – для українців це не просто дата в календарі, а живий біль, який не вщухає вже чотири десятиліття. Це реальність, у якій ми боремося щодня. Сорок років тому ліквідатори стали щитом для Європи, а сьогодні цей щит тримають сучасні рятувальники ДСНС.
Ми живемо в часи, коли ядерна загроза знову дихає в спину. Лютий 2025-го довів це: коли російський безпілотник атакував конфайнмент 4-го енергоблоку о другій ночі, світ знову затамував подих. Робота в епіцентрі радіаційної небезпеки – це завжди гра зі смертю, але цього разу виклик був безпрецедентним.
Протягом 21 доби верхолази та фахівці РХБЗ працювали на висоті 90 метрів. Під крижаним вітром та при -13 °C обладнання миттєво вкривалося льодом, а кожен крок на покрівлі був смертельним ризиком. Ми мали жорсткий ліміт часу: лічені хвилини, щоб знайти та загасити тління, поки радіація не завдала шкоди здоров’ю.
Понад п’ятсот наших хлопців вистояли, не допустивши нової катастрофи. І головне – завдяки професіоналізму та чіткому розрахунку жоден із них не отримав переопромінення.
Сьогодні російський терор у Зоні відчуження та на Запорізькій АЕС змушує нас працювати в умовах надвисокого ризику. Для підрозділів ДСНС це означає роботу на межі людських можливостей. Гасіння пожеж під обстрілами поблизу ядерних об’єктів – це реальність, у якій гартується сучасний український рятувальник. Ми не маємо права на помилку, бо знаємо ціну нехтування безпекою…
Минуле навчило нас цінувати життя. Теперішнє змусило за нього боротися.
Світла пам’ять загиблим. Честь і шана живим героям!».