Переговори США з Іраном в Ісламабаді не привели до укладення угоди про остаточне припинення війни. Після цього президент Дональд Трамп заявив сьогодні, що ВМС США почнуть також блокувати судна в Ормузькій протоці.
Блокада Трампа
“З цього моменту ВМС США, найкращі у світі, почнуть БЛОКУВАТИ будь-які судна, що намагаються увійти до Ормузької протоки або вийти з неї”, – написав Трамп.
“У якийсь момент ми дійдемо до того, що “УСІМ БУДЕ ДОЗВОЛЕНО ВХОДИТИ, УСІМ БУДЕ ДОЗВОЛЕНО ВИХОДИТИ”, але Іран не дозволив цього, просто сказавши: “Там десь може бути міна”, про яку ніхто, крім них, не знає. ЦЕ СВІТОВЕ ВИМАГАННЯ”, – додав він.
Трамп також заявив, що США не пропускатимуть жодного судна, яке сплатило мито Ірану, і почнуть знімати міни з протоки.
“Я також доручив нашому флоту виявляти та затримувати кожне судно в міжнародних водах, яке сплатило мито Ірану”, – написав він.
“Ніхто, хто сплачує незаконне мито, не матиме безпечного проходу у відкритому морі. Ми також почнемо знищувати міни, які іранці заклали в протоці. Будь-який іранець, який стрілятиме по нас або по мирних суднах, буде ЛЕТІТИ В ПЕКЛО!” – заявив Трамп.
Закриття Іраном Ормузької протоки спричинило глобальні економічні потрясіння, і ключовою умовою укладення США мирної угоди з Іраном було надання ними вільного проходу через цю водну артерію.
Як це може працювати
Спочатку американський лідер заявив про блокування всіх без винятку суден, що намагаються увійти в Ормузьку протоку або вийти з неї, але пізніше пояснив, що це стосується лише суден, які прямують до іранських портів або з них.
Центральне командування США (CENTCOM) в офіційному повідомленні для моряків сповістило, що блокада здійснюватиметься в Оманській затоці та Аравійському морі на схід від Ормузької протоки і поширюється на всі судна, незалежно від їхнього прапора.
“Будь-яке судно, що входить у зону блокади або залишає її без дозволу, підлягає перехопленню, перенаправленню та захопленню, — йдеться у повідомленні. — Блокада не перешкоджатиме нейтральному транзитному проходу через Ормузьку протоку за маршрутами, не пов’язаними з Іраном. На нейтральні судна, як і раніше, може поширюватися право на огляд та обшук з метою виявлення контрабандних вантажів. Гуманітарні вантажі, включно з продовольством, медикаментами та іншими товарами, необхідними для виживання цивільного населення, пропускатимуться за умови їхнього огляду”.
Відповідь Ірану
Представник іранських збройних сил заявив державним ЗМІ, що обмеження з боку США є актом піратства. Він пригрозив, що в разі загрози іранським портам жоден порт у Перській або Оманській затоках не буде в безпеці.
Зрозуміло, американські кораблі не патрулюватимуть акваторії великих іранських портів — це означає негайно наразитися на атаку ракет або безпілотників. Натомість CENTCOM, найімовірніше, виявлятиме, які судна покинули іранські порти і кому вони належать, за допомогою супутникових знімків та інших розвідувальних даних. Навіть якщо транспондери AIS (автоматичної ідентифікаційної системи) цих суден будуть вимкнені, військові кораблі США, що курсують на відносно безпечній відстані від берега, легко виявлять їх, щойно ті вийдуть в Оманську затоку, і перехоплять.
Тегеран назвав це актом морського піратства (хоча сам Іран звинувачують саме в цьому через обмеження судноплавства в Ормузькій протоці) і пригрозив вжити заходів проти сусідніх арабських портів у Перській затоці.
І якщо нинішнє протистояння з Іраном пояснює прагнення США зупиняти танкери під іранським прапором, незрозуміло, як блокада діятиме щодо суден нейтральних держав і особливо союзників Ірану — Китаю та Росії. Обшук судна формально є актом війни і, безумовно, вкрай ворожою дією. Дипломатичні наслідки можуть бути величезними, а китайські судна становлять значну частину тих, кому вдається пройти через Ормузьку протоку.
Незрозуміло, як підтримувати блокаду, якщо Китай, який має військову базу в Джибуті (функціонує з 2017 року), вирішить супроводжувати свої судна військовими кораблями. І звісно, блокада портів іноземної держави — це прецедент, за яким у Пекіні стежитимуть з особливою увагою і можуть відтворити його в Південно-Китайському морі, заблокувавши тайванські порти й оглядаючи судна, що прямують туди і звідти.
Іран забезпечує лише близько 13% потреб Китаю в сирій нафті, і в разі потреби Пекін може знайти інші джерела постачання, зазначає кореспондентка Бі-бі-сі в Китаї Лора Бікер. Однак Ормузька протока відіграє ключову роль у постачанні енергоресурсів з інших країн Перської затоки, включаючи Саудівську Аравію, Іран та ОАЕ.
В останні роки Близький Схід набув особливого значення для Китаю, оскільки Пекін вів торгову війну з Вашингтоном. У 2025 році експорт Китаю на Близький Схід зростав майже вдвічі швидше, ніж експорт до решти країн світу. Китайська економіка значною мірою залежить від продажу товарів до країн по всьому світу, і глобальна нестабільність стане серйозною проблемою для Пекіна. Президент Сі також не захоче, щоб США відігравали будь-яку роль в охороні такого стратегічно важливого водного шляху.
Усе це може підштовхнути Пекін до подальших заходів. Однак Китай давно дотримується політики невтручання і поки що не виявляє інтересу до забезпечення довгострокової безпеки Ірану.
Економічні проблеми
Логіка виглядає зрозумілою. Увесь час, що триває війна, Іран успішно продовжував експортувати свої продукти нафтохімії через Перську затоку, заробляючи мільярди доларів, і при цьому заважав іншим країнам Затоки експортувати їхні вуглеводні. Успішна блокада з боку США може зупинити цей потік, позбавити іранський режим доходів, яких він так відчайдушно потребує, і додатково послабити іранську економіку.
Але Іран за понад місяць американських та ізраїльських ударів продемонстрував величезну витривалість і зараз може вирішити, що здатен пережити й цю бурю. Особливо якщо блокада ще більше підвищить ціни на нафту.
За словами головного редактора морського вісника Lloyd’s List Річарда Міда, у попередні дві доби в Ормузькій протоці спостерігався найщільніший рух від початку війни: протоку пройшли близько 30 відстежуваних суден (суден з увімкненими приладами автоматичної ідентифікації). Але зараз суден іде дуже мало, і, можливо, ми ще нескоро побачимо, як флот США перехоплює судна з іранських портів — якщо взагалі побачимо.
Поки ще діє перемир’я, війна з Іраном перетворилася на битву двох блокад, а світова економіка опинилася між цими двома вогнями.
За деякими повідомленнями, у тому, що Іран пішов на переговори цими вихідними в Ісламабаді, певну роль відіграв Китай, і Вашингтон, можливо, сподівається, що цей його останній крок змусить Пекін сильніше натиснути на Тегеран. Китай — головний імпортер іранської нафти. Незважаючи на свої величезні стратегічні резерви, він навряд чи може допустити тривалий збій у постачанні.
Останній крок Дональда Трампа — це ризикована ставка. Наслідки, можливо, стануть очевидними вже незабаром.